Коронавірусне захворювання (COVID-19): що повинні знати батьки? Як захистити вас та ваших дітей.

Що таке «новий» коронавірус?

Новий коронавірус (CoV) – це новий штам коронавірусу..

Захворювання, спричинене новим коронавірусом, вперше було виявлене у Вухані, Китай, та отримало назву коронавірусного захворювання 2019 (COVID-19). «CO» означаєcorona(корона), «VI» –virus(вірус) та «D» –disease(захворювання). Раніше це захворювання називали «новим коронавірусом 2019 року» або 2019-nCoV.

COVID-19 – це новий вірус, пов’язаний із тим же сімейством вірусів, що і гостра респіраторна вірусна інфекція (ГРВІ) та деякі типи звичайної застуди.

Як поширюється COVID-19?

Вірус передається повітряно-крапельним шляхом, зокрема, через кашель і чхання, а також торкання поверхонь, забруднених вірусом. COVID-19 може жити на поверхнях протягом декількох годин, але прості дезінфікуючі засоби можуть його вбити.


Які симптоми коронавірусу?

Симптоми можуть включати підвищення температури, кашель і задишку. У більш важких випадках інфекція може викликати пневмонію або утруднення дихання. У деяких випадках захворювання може бути смертельним.

Ці симптоми схожі на грип або звичайну застуду, які зустрічаються набагато частіше, ніж COVID-19. Ось чому для підтвердження інфікування людини COVID-19 необхідно провести тестування. Важливо пам’ятати, що ключові заходи профілактики однакові: часте миття рук та кашлевий етикет (прикривайте рот та ніс при кашлі чи чханні зігнутим ліктем або серветкою, а потім викидайте серветку у смітник, що закривається кришкою). Також існує вакцина проти грипу – тому дотримуйтесь графікувакцинаціїдля себе та дитини.

Як я можу уникнути ризику зараження?

Ось чотири запобіжні заходи, яких ви та ваша сім’я можете вжити, щоб уникнути зараження:

1. Часто мийте руки, використовуючи мило та воду або спиртовмісні засоби для миття рук

2. Прикривайте рот і ніс при кашлі або чханні суглобом ліктя або серветкою і викидайте серветку у смітник, що закривається кришкою

3. Уникайте тісного контакту з усіма, хто має симптоми застуди або грипу

4. Негайно звертайтеся до лікаря, якщо у вас підвищена температура, кашель або якщо ви відчуваєте, що вам важко дихати.

Чи варто носити медичну маску?

Використовувати медичну маску рекомендується, якщо у вас є такі симптоми, як кашель або чхання, для захисту інших. Якщо у вас немає таких симптомів, не потрібно носити маску.

Якщо ви використовуєте маски, їх необхідно носити та утилізувати належним чином, щоб забезпечити їх ефективність та уникнути підвищеного ризику передачі вірусу.

Самого лише використання масок недостатньо для того, щоб зупинити інфекцію. Окрім носіння маски, слід часто мити руки, прикривати рот під час чхання та кашлю та уникати тісного контакту з будь-ким, хто має симптоми застуди чи грипу (кашель, чхання, лихоманка).

Чи діє COVID-19 на дітей?

Це новий вірус, і ми поки що недостатньо знаємо про те, як він діє на дітей чи вагітних жінок. Ми знаємо, що вірусом можуть заразитися люди будь-якого віку, але поки що зафіксовано небагато випадків інфікування COVID-19 серед дітей. Вірус є летальним у рідкісних випадках, поки що в основному серед людей похилого віку, які раніше мали проблеми зі здоров’ям.

Що робити, якщо у моєї дитини проявляються симптоми COVID-19?

Зверніться до лікаря, але пам’ятайте, що в Північній півкулі нині сезон грипу, і симптоми COVID-19 (такі, як кашель або лихоманка), можуть бути схожими на симптоми грипу або звичайної застуди – захворювань, які трапляються набагато частіше.

Продовжуйте дотримуватися гігієни рук, як-от регулярно мийте руки, кашлевого етикету, дотримуйтесь графікувакцинаціїдля вашої дитини, щоб ваша дитина була захищена від вірусів та бактерій, які викликають інші захворювання.

Як і у випадку з іншими респіраторними інфекціями, такими як грип, якщо у вас або вашої дитини є симптоми, негайно звертайтеся до лікаря і намагайтеся уникати відвідування громадських місць (робоче місце, школа, громадський транспорт), щоб вірус не поширювався на інших.

Що робити, якщо у члена моєї сім’ї проявляються симптоми?

Якщо у вас або у вашої дитини спостерігається підвищення температури, кашель або утруднене дихання, вам слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо ви їздили в регіони, де виявлено випадки інфікування COVID-19, або якщо ви були в тісному контакті з тими, хто приїхав з одного з цих регіонів і має респіраторні симптоми, подумайте про те, щоб повідомити свого лікаря про це заздалегідь.

Чи потрібно не пускати дитину до школи?

Якщо у дитини спостерігаються симптоми, зверніться до свого лікаря та дотримуйтесь його рекомендацій. Як і при інших респіраторних інфекціях, таких як грип, якщо у дитини є симптоми, давайте їй добре відпочити вдома та не водіть її у громадські місця, щоб запобігти поширенню вірусу серед інших людей.

Якщо ваша дитина не симптомів, таких як лихоманка або кашель, і якщо органи влади у сфері охорони здоров’я або інші відповідні офіційні служби не видали наказів чи роз’яснень щодо закриття школи вашої дитини, дитині краще продовжувати ходити до школи.

Замість того, щоб не пускати дітей до школи, привчайте їх до миття рук та кашлевого етикету в школі та інших громадських місцях. Наприклад: часто мити руки (див. нижче), прикривати рот і ніс під час кашлю чи чханні згином ліктя або серветкою, а потім викидати серветку в смітник, що закривається кришкою, а також не торкатися очей, рота чи носа, якщо діти не мили руки.

Як найкращим чином мити руки?

Крок 1: Намочіть руки проточною водою

Крок 2: Нанесіть достатньо мила на мокрі руки

Крок 3: Протріть всі поверхні рук, включаючи тильну сторону рук, між пальцями та під нігтями – принаймні 20 секунд.

Крок 4: Ретельно промийте руки проточною водою

Крок 5: Висушіть руки чистою тканиною або рушником одноразового використання.

Мийте руки часто, особливо перед їжею; після прочищення носа, кашлю або чхання; та після туалету.

Якщо мило та вода недоступні, використовуйте дезінфікуючий засіб, що містить щонайменше 60% спирту. Якщо руки помітно забруднені, обов’язково мийте їх з милом.

Як захистити сім’ю під час поїздок

Плануючи поїздку за кордон, ознайомитися з пам'яткою для виїжджаючих за кордон для своєї країни призначення щодо будь-яких обмежень на в'їзд, карантинних вимог при в'їзді або інших актуальних рекомендацій для тих, хто подорожує.

Щоб не потрапити в карантин і не отримати відмову в повторному в'їзді у вашу рідну країну, також рекомендується ознайомитися з інформацією про COVID-19 на веб-сайтіМіжнародної асоціації повітряного транспорту, яка включає в себе перелік країн і обмежувальних заходів, і постійно оновлює інформацію.

Під час поїздки всі мають часто мити руки або використовувати спиртовмісні антисептичні засоби із вмістом спирту не менше 60%, прикривати рот і ніс згином ліктя або паперовою серветкою при кашлі або чханні і негайно викидати використану серветку, уникати тісного контакту з будь-ким, хто кашляє або чхає. Крім того, батькам рекомендується завжди мати при собі антисептичний засіб для рук, упаковку одноразових паперових хустинок і дезінфікуючі серветки.

Додаткові рекомендації включають в себе наступне: одноразово очистіть своє сидіння, підлокітники, сенсорний екран і т.д. за допомогою дезінфекційної серветки в літаку або іншому транспорті. Скористайтеся також дезінфікуючими серветками для очищення основних поверхонь, дверних ручок, пультів дистанційного керування і т.д. в готелі або іншому приміщенні, в якому проживаєте ви з дітьми. Не забудьте помити після цього руки.

Будьте здорові!

Як почати загартування дитини?

Загартування як засіб підвищення захисних сил організму виникло ще за глибокої давнини. Практично у всіх країнах світу воно використовувалося як профілактичний засіб проти простуди та інших захворювань.

Загартування не лікує, а попереджає хвороби, підвищує опірність дитячого організму до різних подразників навколишнього середовища (протягам, перепадам температури і т. д.) і таких респіраторних захворювань, як грип, катар верхніх дихальних шляхів, ангіна, пневмонія. Малюк росте спокійнішим, емоційно урівноваженим, доброзичливим, добре спить і їсть, активно грає.

Починаючи загартування дитини, враховуйте деякі анатомо-фізіологічні особливості його організму. Терморегуляція у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку ще недостатньо розвинена у зв’язку з тим, що у них при малій масі тіла поверхня шкіри на 1 кг ваги в 2,4 рази більше, ніж у дорослого, а значить, і кількість поверхнево розташованих кровоносних судин теж збільшена, що і сприяє вищій тепловіддачі. Це загрожує в одних випадках швидким переохолодженням, в інших — перегрівом тіла.

Загартовувати дітей можна починати з самого народження незалежно від погодних умов день за днем протягом року, а потім продовжувати цей процес в ясельному, дошкільному і шкільному віці. Причому позитивного ефекту можна досягти тільки при суворому дотриманні наступних принципів: систематичність, поступовість і послідовність в проведенні процедур; індивідуальний підхід з урахуванням віку, фізичного розвитку, стану здоров’я і умов життя дитини; позитивне ставлення малюка до процедур, а також комплексне їх виконання.

Загартування свіжим повітрям і водою показане всім дітям. Думка, що його не можна проводити дітям ослабленим, із зниженим апетитом і неспокійним сном, помилкова.

Опромінювання прямими сонячними променями не рекомендується дітям, страждаючим анемією, з підвищеною нервовою збудливістю, в гострий період перебігу захворювання, страждаючим фотозалежною формою дерматиту, а при малярії, туберкульозі, захворюваннях щитовидної залози, серцево-судинної системи, розладах шлунково-кишкового тракту сонячні ванни взагалі протипоказані. У цих випадках допустимо опромінювання розсіяними сонячними променями. Страждаючі алергією діти охолоджуються значно швидше, ніж інші.

Гартувальні процедури не можна починати під час хвороби або відразу ж після одужання, коли організм дитини просто не в змозі осилити це навантаження. У зніжених, різко ослаблених дітей з блідою шкірою дуже швидко наступає переохолодження, тому для них знижувати температуру під час водних процедур треба обережно, а тіло після їх закінчення розтирати енергійніше. Краще почекати із загартовуванням в той період, коли малюк тільки недавно став відвідувати дитячу установу, оскільки його організм стає чутливішим до різкої зміни обстановки. Тривалі перерви знижують придбану стійкість до температурних дій. Якщо вашої старанності вистачило лише на 2-—3 місяці, а потім ви все закинули, знайте, що вироблена дитячим організмом реакція зникне дуже швидко — буквально протягом 5—7 днів.

Починати загартування необхідно з систематичного і ретельного провітрювання кімнати. У прохолодну погоду відкрийте кватирку або вікно і провітрюйте кімнату, поки повітря не охолодиться спочатку на 2° С, поступово знижуючи з часом його температуру на 5° С.

Незалежно від погодних умов дитячу кімнату потрібно провітрювати у обов’язковому порядку перед сном протягом 10—15 хвилин, а ще краще — привчати малюка спати при відкритій кватирці. Єдина обережність —- уникайте протягів.

Щоденні прогулянки на свіжому повітрі в будь-яку погоду повинні стати невід’ємною частиною режиму дня для кожної незалежно від віку. Вони сприяють підвищенню тонусу нервової і ендокринної систем організму, що росте, покращують процеси травлення, удосконалюють діяльність серцево- судинної і дихальної систем; у крові підвищується кількість еритроцитів і гемоглобіну.

Дітям також корисні ранкове вмивання та полоскання горла. При умиванні температура води змінюється залежно від віку дітей і ступені їх загартованості: для однорічних — +20*…+25*С, для більш старших — +16*. ..+ 18* С. Дошкілят бажано привчати умиватися водою кімнатної температури, а школярів — холодною водою з-під крана

Дитину, що народилася влітку, можна виносити «гуляти» з перших днів життя, якщо температура повітря не нижча +15° С. Якщо ж малюк з’явився на світ в холодну пору року, вперше його слід винести на вулицю на 3—4-м}’ тижні життя при температурі повітря не нижче мінус 5е С. До прогулянки таку дитину поступово привчають до холоду. Для цього її необхідно одягнути так, як перед виходом на вулицю або укласти в ліжечко у відкритої кватирки в перші дні не довше ніж на 10 хвилин, з часом збільшуючи тривалість процедури до 30—45 хвилин. Зимові прогулянки треба починати в ясні і тихі дні, а надалі — гуляти в будь-яку погоду.

Дуже корисний денний сон на відкритому повітрі: на балконі (лоджії) або в саду, добре провітреній кімнаті і при відкритій кватирці незалежно від пори року. У холодний час малюк повинен бути одягнений в байкову піжаму або сорочку, а влітку — в легку білизну з короткими рукавами.

Сильним гартуючим засобом для дітей є повітряні ванни, які можна проводити круглий рік. Вони готують організм до подальших процедур, наприклад, до гартування водою.

Ванни часткові І загальні. Застосовувати їх можна дітям з двомісячного віку. Перші повітряні ванни немовля починає приймати вже в той момент, коли мати міняє йому пелюшки. В цьому випадку малюка можна залишити голим на 1—2 хвилини, але, граючи з ним, спонукати його до активних рухів. Треба дивитися, щоб в цей час тільце дитини залишалося рожевим і теплим. Оптимальною температурою при такій повітряній ванні е +22° С.

Через деякий час тривалість ванни для нього може бути збільшена з 1 —2 (2—3 рази на день) до 10—15 хвилин (4 рази на день). Повітряні ванни для дітей старше за рік призначають при температурі повітря не нижче +20° С, з поступовим її зниженням до +18* С. Перші повітряні ванни проводять 3—5 хвилин, збільшуючи їх тривалість до 45—60 хвилин.

Не можна приймати повітряні ванни до ознобу. При перших же ознаках переохолодження (поява «гусячої шкіри», тремтіння губ або млявості повітряну ванну треба припинити і швидко зігріти дитину.

Водні процедури у будь-якому вигляді дають найбільш ефективну загальнозміцнюючу дію на дитячий організм.

Гартування цього типу краще починати влітку, коли тепла погода оберігає слабкий організм від дуже швидкого переохолодження. Обтирання можна починати з п’ятимісячного віку. Це дуже ніжна і найбільш проста водна процедура. Малюків меншого віку потрібно заздалегідь підготувати до вологого обтирання. Відразу ж після закінчення обтирання якої-небудь частини тіла розітріть її сухим рушником до легкого почервоніння і лише потім можете приступити до обтирання наступної ділянки. Вся процедура не повинна тривати більше 5 хвилин. Починають обтирання водою, підігрітою +35°…+36°С, через кожні 5—7 днів її знижують на 1 °С і доводять для малюків першого року життя до +28°.. .+30°С.

До обливань однорічної дитини приступають після попередньої його підготовки обтиранням, яку проводять протягом 2—3 тижнів. Початкова тривалість цієї процедури — від ЗО секунд до 1,5 хвилини, при цьому голову малюка змочувати не рекомендується, оскільки навіть при найретельнішому її витиранні волосся якийсь час залишається мокрим, що може стати

причиною сильного переохолодження тіла. Після закінчення обливання дитину необхідно відразу ж витерти рушником і розтерти тіло до легкого почервоніння.

Душ дитина може приймати не раніше ніж з 1,5 року і в тій же послідовності, що і під час обливання.

Дітям також корисні ранкове вмивання та полоскання горла. При умиванні температура води змінюється залежно від віку дітей і ступені їх загартованості: для однорічних — +20*…+25*С, для більш старших — +16*. ..+ 18* С. Дошкілят бажано привчати умиватися водою кімнатної температури, а школярів — холодною водою з-під крана.

Правила зберігання та використання побутової хімії вдома

За допомогою засобів побутової хімії підтримують чистоту одягу дитини, предметів побуту, приміщень, санвузлів тощо. Засоби побутової хімії мають бути безпечними для здоров'я дитини під час використання за призначенням. Також вони повинні відповідати встановленим санітарно-гігієнічним нормам і бути без­печними для довкілля.

У маркуванні товарів побутової хімії, крім основних відомостей, обов'язково мають бути зазначені:

• перелік інгредієнтів із зазначенням їх вмісту у відсотках; а заходи захисту користувача від несприятливого впливу;

• запобіжні заходи і правила зберігання та застосування;

• попереджувальні написи залежно від виду продукції, наприклад: «Берег­
ти від дітей!».

Для того щоб засоби побутової хімії не потрапили до рук дітей і не завдали шкоди їхньому здоров'ю, дотримуйтесь правил безпеки.

Відведіть для зберігання засобів побутової хімії окреме, недоступне для дітей місце. Не залишайте побутову хімію у доступних місцях.

Не зберігайте побутову хімію у відкритому вигляді. Хімічні речовини, що випаро­вуються, можуть довго залишатися в повітрі та потрапляти в організм людини під час дихання.

Не використовуйте та не зберігайте побутову хімію близько до харчових продук­тів. Навіть мікроскопічна кількість побутової хімії, потрапивши на харчові продук­ти, а з ними і в організм людини, може спричинити отруєння.

Уникайте відкритого вогню, електромагнітного випромінювання і прямих со­нячних променів поблизу місця зберігання засобів побутової хімії. Наприклад, під впливом високої температури всередині флакона може відбутися хімічна реак­ція, наслідки якої можуть бути небезпечними для здоров'я.

Не використовуйте засоби побутової хімії після завершення терміну їх придатнос­ті. Засіб може не лише втратити ефективність, а й у деяких випадках — завдати шкоди здоров'ю.

Суворо дотримуйтесь інструкції щодо дозування, рекомендованої концентрації і частоти використання засобів побутової хімії.

Застосовуйте засоби побутової хімії суворо за призначенням.

Ретельно видаляйте залишки засобу для чищення з оброблюваної поверхні. Бага­то порошків, гелів, аерозолів потребують багаторазового споліскування. Деякі еле­менти, що входять до складу засобів побутової хімії, здатні закріплюватися на по­верхні, а часто й накопичуватися на ній.

/Files/images/їжа.jpg Секрети хорошого апетиту дитини

Багато батьків не знають, що робити, коли їхня дитина вередує та зовсім не бажає їсти. А хто з них замислювався над тим, чим, як і коли вони годують дитину? У хорошого апетиту дитини є багато чинників. їх варто знати та враховувати.

Раціональне харчування дітей у дошкільному навчальному закла­ді грунтується на оптимальному режимі харчування та збалан­сованості раціону. Воно є основною умовою підвищення опірності організму дитини до захворювань, для нормального росту та розви­тку дітей. Проте часто в нашому дошкільному навчальному закладі ми стикаємося з такою проблемою, як відсутність апетиту у дітей. А тому давайте розглянемо секрети формування хорошого апетиту у дітей.

Помірність у харчуванні

Власне, ставлення до їжі визначається не лише культурою харчування, але й досвідом людства. «Товста дитина — здоро­ва дитина» — таке твердження закладене у свідомості бабусь, а іноді й деяких мам. Бо ж вони думають, що нагодувати дити­ну — головне материнське призначення. А якщо мама не наго­дує, то обов'язково це зробить бабуся. Проте дитина не потребує великої кількості їжі. Намагаючись «запхати» в дитину порцію страви, розраховану на дорослу людину, батьки негативно впли­вають не лише на фізичний стан, а й на її психіку. Із часом для та­ких дітей переїдання стає звичкою, що призводить до надмірної ваги.

Досить часто причинами переїдання стає примушування дити­ни з'їсти все та показати пусту тарілку або соромлення її за викидан­ня залишків їжі. Так дитина, поступаючись вимогам батьків, звикає переїдати. Хоча будь-яка дитина здатна зрозуміти та відчути, скіль­ки їй потрібно з'їсти.

Об'єм страв має відповідати віку дитини та функціональним можливостям її травної системи. Надмірний об'єм страв може спри­чинити навіть функціональні порушення шлунково-кишкового тракту.

Різноманітність раціону

Страви, приготовані в дошкільному навчальному закладі, від­різняються від домашніх. Небагато сучасних мам готують рибні кот­лети або варять какао. Іноді, потураючи смакам та примхам дитини, вони готують одні й ті самі страви. До того ж батьки часто купують навіть маленьким дітям чіпси, сухарики, піцу, газовані солодкі на­пої. Про шкідливість цих продуктів харчування знають усі. Вони не містять корисних для організму дитини речовин, тож і не задо­вольняють його фізіологічні потреби. Утім, найбільше вражає те, що батьки годують дитину такими продуктами зранку, до відвіду­вання дитячого садка. Природно, що після такого перекусу про хоро­ший апетит не може бути й мови.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Вживання натщесерце продуктів харчування зі штучними барвниками, консервантами, ароматизаторами, під-солоджувачами та газом викликає у дітей подразнення слизової оболонки шлунка та сприяє розвитку гастритів, виразкової хво­роби, закрепів.

На думку вчених, від народження діти півсвідомо надають перевагу солодкому, сприймають солоне та автоматично відки­дають гірке та кисле. Цьому є просте пояснення: солодка та со­лона їжа містить цінні та легкозасвоювані речовини. їх організм розпізнає як смачні. Гіркий та кислий смак мають більшість не­свіжих та отруйних продуктів, тому організм визначає їх як не­смачні. Продукти ж, що мають такі смаки, дитям хочеться виплю­нути.

Урізноманітнити дитяче харчування взимку можна заготовлени­ми на зиму чорною смородиною та порічками, квашеною капус­тою, солоними огірками та помідорами. Навесні можна додати до раціону зелень: салат, шпинат, щавель, зелену цибулю, молоду кропиву, кріп та петрушку, а влітку — ягоди.

Тож, щоб у дитини завжди був хороший апетит, важливо уріз­номанітнювати меню вдома, особливо у вихідні дні. Додайте до дитячого меню страви, які подають у дошкільному навчальному за­кладі. Це сприятиме наступності в харчуванні дітей, а також дитина ліпше сприйматиме одні й ті самі страви, які готують вдома та в ди­тячому садку.

Режим харчування вдома

Достатньо часто в сучасних сім'ях відсутній режим харчуван­ня, особливо у вихідні дні. Дітей годують з неоднаковими проміж­ками між прийомами їжі або пізно ввечері перед сном. Це шкодить роботі шлунково-кишкового тракту дитини.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Вживання їжі в певний час виробляє умов­ний рефлекс, забезпечує ритмічність процесів секреції у шлунку й оптимальне виділення травних соків.

За безладної організації харчування організм дитини привчаєть­ся протягом усього дня перекушувати між основними прийомами їжі, іноді навіть замість них. Окрім того, відсутність режиму харчування вдома робить марними зусилля працівників дошкільного навчально­го закладу щодо формування у дітей потреби харчуватися в певний час.

Індивідуальні особливості організму дитини

На апетит впливають також такі індивідуальні особливості організму дитини:

- інтенсивність росту дитини та рівень енерговитрат;

- емоційний стан;

- особливості психіки.

Інтенсивність росту організму дитини залежить від гене­тичних особливостей. У той час, коли дитина росте інтенсивніше, вона більше та охочіше їсть. Коли інтенсивність росту зменшується, може знизитися й апетит. Щодо рівня енерговитрат слід пам'ятати: що більше дитина витрачає енергії, то ліпше їстиме. Якщо дитина малорухлива та спокійна, то їсть вона менше, ніж жвава. Існують і се­зонні закономірності апетиту, але вони теж індивідуальні. Напри­клад, у деяких дітей апетит узимку ліпший, бо вони менш активні, деякі навпаки краще їдять улітку, тому що активніші.

Загальновідомо, що надмірні пе­реживання можуть зіпсувати апетит. Дитина в цьому сенсі чутливіша за до­рослого, адже навіть найменші біль, об­раза, засмучення позначаються на ди­тячій психіці та порушують апетит. Не варто забувати, що спричинити втрату апетиту можуть і досить сильні приємні емоції. Якщо дитина надто збуджена, набігалася, вона може відмовитися їсти. У такому разі не варто пропонувати дитині перекусів, оскільки через якийсь час апетит обов'язково з'явиться.

Вагомим є також вплив особливостей дитячої психіки на апе­тит. Через особливості психіки деякі діти їдять дуже довго, де­які поводять себе за столом з острахом. Така поведінка зазвичай сприймається дорослими як примхливість, перебірливість в їжі та викликає роздратування. Як наслідок, наполегливо, ложка за ложкою, страва прямує до рота дитини. А в чутливих дітей не­гативні емоції, пов'язані з насильним годуванням, можуть спри­чинити психологічну травму. Насильне годування може надовго залишитися в півсвідомості дитини та в подальшому стати при­чиною поганого апетиту. Саме тому фахівці підкреслюють, що їжу треба пропонувати, а не нав'язувати. До того ж не варто висува­ти ультиматум дитині: «Не з'їси усе — не підеш гратися, не будеш дивитися телевізор».

Стан здоров'я дитини

Іноді діти відмовляються від їжі, якщо погано себе почувають або потребують уваги. Цим вони намагаються привернути до себе увагу батьків або педагогів дошкільного навчального закладу. Зниження апетиту можуть спричинити також гострі та хронічні захворюван­ня: ревматизм, тонзиліт, стоматит, порушення роботи нирок, гельмін­този, розлади роботи кишківника тощо. Це природна захисна реакція організму, тому не потрібно вмовляти дитину їсти або намагатися по­ліпшити апетит. У такому разі слід звернутися до лікаря, який поста­вить діагноз або визначить причину порушення апетиту. Коли дитина хворіє, апетиту в неї немає, проте після одужання він обов'язково по­ліпшиться.

Працівники дошкільного навчального закладу та батьки мають пам'ятати, що хороший апетит у дитини залежить від багатьох чинників. Усі їх варто щодня враховувати та бути уважними до дитини. Тоді діти будуть їсти із задоволенням і вживання їжі не перетворюватиметься на проблему. Окрім того, слід формувати в дитини культуру харчування3 як невід'ємну складову здорового способу життя.

Беремо участь в адаптації нових вихованців до умов дошкільного закладу: крок за кроком

«Уперше до дитячого садка!» — скільки хвилювань та сумнівів пов'язано із цим у кожній родині. Та й для дошкільного закладу прийняття нових вихованців — подія надзвичайно важлива. Без сумніву, медичному персоналу потрібно добре підготуватися до неї і бути дуже уважним до кожного малюка

Адаптація у дитячому садку — це процес пристосування дитини до нових умов та розпорядку дня, до вихователів і дитячого ко­лективу, до форм співіснування, відмінних від тих, що існують у ро­дині. На те, як легко та швидко малюк адаптується, впливають:

- рівень психічного та фізичного розвитку;

- загартованість організму;

- сформованість навичок самообслуговування;

- розвиненість навичок спілкування з дорослими та однолітками.

Незвичність оточення, велика кількість нових вражень та ви­мог у дошкільному закладі зазвичай нервують дитину та призво­дять до стресу. Щоб запобігти стресовим станам, ми розробили комплекс заходів медичного, психологічного та педагогічного супроводу адаптації дітей.

Медична сестра здійснює медичний супровід: ще до приходу дити­ни у дитячий садок вона консультує батьків та вихователів, потім конт­ролює стан здоров'я нових вихованців та у разі потреби коригує перебіг адаптації. Тож давайте розглянемо участь медичної сестри в адаптації нових вихованців дошкільного навчального закладу крок за кроком.

Крок 1. Надаємо матеріали для інформаційного стенду

Зазвичай влітку оновлюють інформаційний стенд для батьків. Його наповнюють відомостями про те, які документи потрібні для вступу дитини до дитячого садка та що при цьому слід врахувати. Батьки повинні знати про важливість поступової та завчасної підго­товки дитини до відвідування дитячого садка, про необхідність призвичаювання дитини до розпорядку дня, подібного до розпорядку у дитячому садку, та введення до раціону харчування страв, що готують у дитячому садку тощо.

Щоб допомогти батькам підготувати дитину до відвідування дошкільного закладу, медичній сестрі слід скласти та розмістити на стенді:

- пам'ятку щодо диспансеризації дитини;

- поради для батьків, діти яких уперше підуть до дитячого садк;

- інформацію про розпорядок дня у дошкільному закладі та поради щодо введення подібного розпорядку дня вдома.

На стенді також важливо розмістити довідкову інформацію про регламент роботи медичної сестри: години прийому, графік індиві­дуальних консультацій, контактний телефон.

Крок 2. Беремо участь у батьківських зборах, організованих у дошкільному закладі

Під час батьківських зборів медична сестра має розповісти про оформлення медичної картки дитини, правильне харчування та роз­порядок дня вдома, загартовування дітей, профілактику гострих респіраторних захворювань та вірусних інфекцій. Вважаємо, що на зборах бажано продублювати інформацію, яку вже вивішено на стенді. Запитання особистого характеру можна запропонувати роз­глянути під час індивідуальних консультацій.

У нашому дошкільному закладі влітку проводиться конферен­ція з батьками на тему «Особливості адаптації дитини до умов дошкільного закладу, профілактика порушень здоров'я дитини у цей період». На конференції практичний психолог, медична се­стра і вихователі розповідають батькам про умови перебування в дошкільному закладі, поширюють довідкову інформацію та по­ради, оформлені у вигляді пам'яток.

Крок 3. Проводимо настановні індивідуальні бесіди

Обов'язковою складовою супроводу адаптації є індивідуальні бесіди з батьками щодо механізмів звикання дитини раннього віку, стану її фізичного та психічного розвитку, рівня сформованості куль­турно-гігієнічних навичок тощо. Слід з'ясувати, чи вміє малюк самостійно їсти, користуватися горщиком, вдягатися, вмиватися.

Під час індивідуальних бесід важли­во тактовно з'ясувати передумови,що можуть уповільнити звикання до умов дошкільного закладу. Наприклад, якщо у матері були ускладнення при пологах чи дитина народилася з масою тіла мен­ше ніж 2500 грамів, під час адаптації ди­тина може часто хворіти.

Складно адаптуватись буде й тим, хто не звик дотримуватись певного роз­порядку дня або чий домашній розпорядок дня істотно відрізняєть­ся від розпорядку у дошкільному закладі.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ, дитина яких уперше піде до дитячого садка

1. Сформуйте у себе позитивне ставлення до дитячого садка, налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, вона отримає підтримку.

2. Уникайте будь-яких негативних розмов у сім'ї про дитячий садок у присутності дитини, оскільки вони можуть сформувати у неї негатив­не ставлення до відвідування дитячого садка.

3. Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї.

4. Заздалегідь потурбуйтеся про те, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближеним до розпорядку дня у дитячому садку (ранній підйом, час денного сну, прийоми їжі, прогулянки].

5. Ознайомтеся з режимом харчування та меню у дитячому садку.

6. Навчайте дитину їсти неперетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку.

7. Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до ту­алету.

8. Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок.

9. Учіть гратися іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку — збирати, розбирати.

10. Привчайте дитину після гри класти іграшки на місце.

11. Пограйтесь удома у дитячий садок з ляльками: погодуйте їх, почитайте казку, поведіть на прогулянку, покладіть спати.

12. Виховуйте у дитини позитивний настрій та бажання спілкуватися з ін­шими дітьми.

13. Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини — привчайте її до ситуацій, в яких потрібно змінювати форми поведінки.

14. Підготуйте для малюка індивідуальні речі: взуття та одяг для групи, 2-3 комплекти змінної білизни, чешки для музичних занять, носовичок.

15. Повідомте медичну сестру про стан здоров'я вашого малюка.

16. Проконтролюйте, аби початок відвідування дитячого садка не збігався з епікризними термінами: 1 рік 3 місяці, 1 рік 6 місяців, 1 рік 9 місяців, 2 роки, 2 роки 3 місяці, 2 роки 6 місяців, 2 роки 9 місяців, 3 роки.

17. Дайте дитині до дитячого садка улюблену іграшку.

18. Не залишайте дитину одну в перші дні відвідування дитячого садка, побудьте з нею певний час на прогулянці, до обіду, у разі потреби — залишіться на тиху годину.

Ускладнити процес адаптації може несприятлива атмосфера в сім'ї, зокрема неправильне домашнє виховання, конфлікти між батьками, їх­ній низький культурний та освітній рівень, зловживання алкоголем.

Для адаптації важливою є навіть стать дитини — зазвичай, хлопчики адаптуються важче.

Наявність названих передумов має бути врахована у прогнозі адаптації, який медична сестра складає після диспансеризації дитини.

Під час настановних бесід листками медична сестра може запропонувати такі умовні позначки: «.» означає «у нормі», «˅» — погіршення незначні, «˅˅» — значні погіршення.

Під час такої консультації бажано наголосити, щоб вихова­тель звертав увагу на ознаки нервово-психічних розладів ди­тини, помітними ознаками яких є енурез, порушення сну, смок­тання пальців, кусання нігтів, скарги малюка на біль у животі. Вихователь також здійснює контроль за поведінковими реак­ціями дитини(погіршення настрою, поява агресії, страху, не­стабільність сну, апетиту); звертає увагу на взаємодію дитини з дорослими і дітьми; її ігрову та пізнавальну активність, дотри­мання дисципліни.

важливо відповісти на всі запитання батьків, що стосуються здоров'я їхнього малюка, та домовитися про повторну бесіду після медичного обстеження дитини у поліклініці.

Крок 4. Проводимо повторні зустрічі з батьками та прогнозуємо ступінь важкості адаптації

Після того, як оформлено медичну картку дитини і батьки отримали результати диспансеризації, можна спрогнозувати харак­тер адаптації майбутнього вихованця.

Середній строк адаптації дітей раннього віку — 10-20 днів хоч іноді він може збільшуватися до 2-3 місяців. Залежно від передумов, які медична сестра з'ясувала під час бесід з батьками, та результатів диспансеризації, можна орієнтовно визначити тривалість та ступінь важкості адаптації.

Крок 5. Консультуємо вихователів перед прийняттям дітей до дошкільного закладу.

Після проведення зустрічей з батьками медична сестра кон­сультує вихователів та видає їм Адаптаційні листки, заведені на кожну дитину окремо. Для зручності користування Адаптаційними

Як привчити дитину їсти овочі

/Files/images/овочі.png Розкажіть дитині, як і де ростуть овочі, покажіть картинки, прочитайте казки про «мешканців» грядки. Якщо у вас удома є город, дитина залюбки допомагатиме ви­рощувати рослини і, без сумніву, з нетерпінням чекатиме достигання плодів, аби їх спробувати на смак.

Іноді пропонуйте дитині допомогти вам на кухні. Навіть малюкам до снаги помити овочі, порвати салат, полущити кукурудзу тощо.

Чистіть і подрібнюйте овочі безпосередньо перед вживанням чи приготуванням страви — так у них збережеться максимальна концентрація вітамінів. Буряк, морк­ву, картоплю для салатів варіть у неочищеному вигляді. Зелень додавайте в готові страви, безпосередньо перед подачею на стіл.

Іноді подавайте овочі сирими або у вигляді соків. Саме зі спожитих свіжих овочів та фруктів у наш організм надходить життєво необхідна глюкоза.

Спробуйте «замаскувати» овочі — додавайте їх у салати, піцу, пудинги, запікан­ки, фруктові соки — страви, які дитина їсть залюбки. Багато овочів добре поєд­нуються із сиром кисломолочним, грінками, рибою тощо.

Подбайте про привабливий зовнішній вигляд і консистенцію страв із овочів. Ба­гато дітей відмовляються від кашоподібної їжі, тому не розварюйте овочі. Ліпше приготуйте їх на парі, у мікрохвильовці або подайте на стіл сирими. Не забувайте про цікаве оформлення страви.

Давайте дитині можливість вибору. Купуючи разом овочі, запитуйте, які саме вона їстиме, пропонуйте спробувати щось нове.

Кладіть на тарілку кілька різних овочів чи готуйте на вибір кілька страв з різних овочів. Адже з'їсти по одній ложці пюре з трьох різних овочів корисніше, ніж три ложки одного пюре. Багато дітей не люблять суміші з кількох різних продуктів. У такому разі не робіть з овочів салат, а покладіть їх окремими шматками на тарілку.

Подавайте овочі перед основною стравою. Буде нескладно переконати зголодні­лу дитину з'їсти овочевий «аперитив» — салат або сирі овочі, поки ви завершуєте приготування основної страви.

Не змушуйте дитину доїдати страву з овочів до кінця, якщо вона їй не смакує. Ліп­ше запропонуйте такі самі овочі наступного дня, але вже в іншому вигляді. Нові для дитини овочі уводьте до її раціону поступово.

Подбайте, щоб на столі замість цукерок, печива та інших шкідливих для зубів соло­дощів завжди лежали миті розрізані овочі. Побачивши привабливі шматочки, ди­тина, коли забажає, зможе взяти їх і з'їсти.

Як не хворіти у дитячому садку.

/Files/images/не хворій.jpg Перший рік в дитячому саду – справжнє випробування, як для дитини, так і

для батьків. Постійні лікарняні і капризи зводять з розуму, і здається, що всі

зусилля даремні – дитина хворітиме. Немає! Хвороб не буде, якщо правильно

підготувати малюка. Дитина в саду «повинна» хворіти за умовчанням! Абсолютно нове середовище, нове оточення і самі різні віруси і бактерії, так або інакше, зроблять свою справу. Проте, готувати дитину до саду необхідно, повірте, це обов'язково принесе плоди.

Починаємо підготовку оптимальним часом для першого походу в дитячий сад

вважається середина серпня – початок вересня. Температура повітря знижується,вимотуюча жара сходить нанівець. В той же час до осінніх дощів і хворобдостатньо часу, малюк встигне адаптуватися. Але підготовку потрібно починативже в червні.

Починаємо підготовку оптимальним часом для першого походу в дитячий сад

вважається середина серпня – початок вересня. Температура повітря знижується,вимотуюча жара сходить нанівець. В той же час до осінніх дощів і хворобдостатньо часу, малюк встигне адаптуватися. Але підготовку потрібно починативже в червні.

Про все по порядку. Їдемо до моря! Це дуже важливий і обов'язковий пункт

Багаж вітаміну Д, дарованого сонцем (захисні креми для діток ніхто не відміняв!),загартовані морським повітрям органи дихання, кілограми з'їдених фруктів і гарний настрій вашого карапуза

/Files/images/7090.gif

Як почати загартування дитини?

/Files/images/загартування.jpg Загартування як засіб підвищення захисних сил організму виникло ще за глибокої давнини. Практично у всіх країнах світу воно використовувалося як профілактичний засіб проти простуди та інших захворювань.

Загартування не лікує, а попереджає хвороби, підвищує опірність дитячого організму до різних подразників навколишнього середовища (протягам, перепадам температури і т. д.) і таких респіраторних захворювань, як грип, катар верхніх дихальних шляхів, ангіна, пневмонія. Малюк росте спокійнішим, емоційно урівноваженим, доброзичливим, добре спить і їсть, активно грає.

Починаючи загартування дитини, враховуйте деякі анатомо-фізіологічні особливості його організму. Терморегуляція у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку ще недостатньо розвинена у зв’язку з тим, що у них при малій масі тіла поверхня шкіри на 1 кг ваги в 2,4 рази більше, ніж у дорослого, а значить, і кількість поверхнево розташованих кровоносних судин теж збільшена, що і сприяє вищій тепловіддачі. Це загрожує в одних випадках швидким переохолодженням, в інших — перегрівом тіла.

Загартовувати дітей можна починати з самого народження незалежно від погодних умов день за днем протягом року, а потім продовжувати цей процес в ясельному, дошкільному і шкільному віці. Причому позитивного ефекту можна досягти тільки при суворому дотриманні наступних принципів: систематичність, поступовість і послідовність в проведенні процедур; індивідуальний підхід з урахуванням віку, фізичного розвитку, стану здоров’я і умов життя дитини; позитивне ставлення малюка до процедур, а також комплексне їх виконання.

Загартування свіжим повітрям і водою показане всім дітям. Думка, що його не можна проводити дітям ослабленим, із зниженим апетитом і неспокійним сном, помилкова.

Опромінювання прямими сонячними променями не рекомендується дітям, страждаючим анемією, з підвищеною нервовою збудливістю, в гострий період перебігу захворювання, страждаючим фотозалежною формою дерматиту, а при малярії, туберкульозі, захворюваннях щитовидної залози, серцево-судинної системи, розладах шлунково-кишкового тракту сонячні ванни взагалі протипоказані. У цих випадках допустимо опромінювання розсіяними сонячними променями. Страждаючі алергією діти охолоджуються значно швидше, ніж інші.

Гартувальні процедури не можна починати під час хвороби або відразу ж після одужання, коли організм дитини просто не в змозі осилити це навантаження. У зніжених, різко ослаблених дітей з блідою шкірою дуже швидко наступає переохолодження, тому для них знижувати температуру під час водних процедур треба обережно, а тіло після їх закінчення розтирати енергійніше. Краще почекати із загартовуванням в той період, коли малюк тільки недавно став відвідувати дитячу установу, оскільки його організм стає чутливішим до різкої зміни обстановки. Тривалі перерви знижують придбану стійкість до температурних дій. Якщо вашої старанності вистачило лише на 2-—3 місяці, а потім ви все закинули, знайте, що вироблена дитячим організмом реакція зникне дуже швидко — буквально протягом 5—7 днів.

Починати загартування необхідно з систематичного і ретельного провітрювання кімнати. У прохолодну погоду відкрийте кватирку або вікно і провітрюйте кімнату, поки повітря не охолодиться спочатку на 2° С, поступово знижуючи з часом його температуру на 5° С.

Незалежно від погодних умов дитячу кімнату потрібно провітрювати у обов’язковому порядку перед сном протягом 10—15 хвилин, а ще краще — привчати малюка спати при відкритій кватирці. Єдина обережність —- уникайте протягів.

Щоденні прогулянки на свіжому повітрі в будь-яку погоду повинні стати невід’ємною частиною режиму дня для кожної незалежно від віку. Вони сприяють підвищенню тонусу нервової і ендокринної систем організму, що росте, покращують процеси травлення, удосконалюють діяльність серцево- судинної і дихальної систем; у крові підвищується кількість еритроцитів і гемоглобіну.

Дітям також корисні ранкове вмивання та полоскання горла. При умиванні температура води змінюється залежно від віку дітей і ступені їх загартованості: для однорічних — +20*…+25*С, для більш старших — +16*. ..+ 18* С. Дошкілят бажано привчати умиватися водою кімнатної температури, а школярів — холодною водою з-під крана

/Files/images/0_3c12a_8099cc91_XL.png

/Files/images/ушиби.jpg Перша долікарська допомога при забиттях

Забиття — це закриті пошкодження тканин і органів без істотного порушення їхньої структури, зазвичай спричинені ударом тупим предметом чи падінням. На місці забиттів, як правило, з’являються припухлість або крововилив (синець], зумовлені набряком прилеглих тканин і кровотечею з дрібних пошкоджених судин.

Послабити біль при незначних забиттях м’яких тканин допоможе холод. Бажано використовувати спеціальні гіпотермічні (охолоджувальні] пакети. У разі їх відсутності можна застосовувати підручні засоби: заморожені продукти з морозильної камери (попередньо обгорнувши їх тканиною], мокру ганчірку чи рушник, охолодити пошкоджене місце під струменем холодної води тощо.

При підозрі на складнішу травму (перелом, вивих, пошкодження внутрішніх органів тощо] перша долікарська допомога має відповідати тяжкості передбачуваної травми:

при порушенніцілісності шкіринакласти стерильну пов’язку;

у разівідшарування шкіри, при численних забиттях, забиттях суглобів, внутрішніх органів провести транспортну іммобілізацію (тимчасове фіксування травмованої ділянки на період транспортування до лікувального закладу];

припорушенні диханнячи серцевої діяльності негайно розпочати штучне дихання та масаж серця;

при підозрі на пошкодження внутрішніх органів потерпілому слід забезпечити спокій, заборонити вставати та ходити — переносити його можна лише на руках чи ношах.

Забиття голови

При забитті голови насамперед необхідно з’ясувати всі обставини травми, адже дитина може отриматиструс мозкунавіть через падіння з невеликої висоти.

Якщо після удару головою дитина відразу ж починає плакати, а упродовж 15 хвилин заспокоюється — травма мозку малоймовірна. Насторожити після падіння мають такі симптоми: непритомність, біль, припухлість у зоні удару, блідість обличчя, в’ялість, нудота чи блювання. У такому разі необхіднонегайно викликати швидку допомогу.

У разіпояви гематомиу зоні удару дитину необхідно якнайшвидше показати лікарю. Якщо на місці удару з’явилася рана, слід обробити її краї розчином йоду і накласти стерильну пов’язку.

Якщо в результаті травми дитинапошкодила зуб, їй необхідно прополоскати рот чистою водою і звернутися до стоматолога.

У разі носової кровотечі внаслідок забиття голови необхідно посадити дитину біля вмивальника.Закидати голову не потрібно, оскільки це не пришвидшить зупинку кровотечі, а після заковтування крові може спричинити блювання. На перенісся бажано покласти лід, огорнутий тканиною. Необхідно стежити за тим, щоб дитина не сякалася і не затискала ніс. Якщо носова кровотеча триває більше 10 хвилин, необхідно викликати швидку допомогу.

/Files/images/282.gif

Перша долікарська допомога у випадку

лихоманки при ГРВЗ

/Files/images/айболит.jpg Лихоманка супроводжує більшість гострих респіраторних вірусних захворювань [ГРВЗ]. У хворого підвищується температура тіла через неспецифічну захисно-пристосувальну реакцію організму, яка характеризується перебудовою процесів терморегуляції і виникає у відповідь на дію патогенних подразників. Лихоманка активує процеси обміну, функції нервової, ендокринної, імунної систем [підвищується вироблення антитіл, інтерферону, стимулюється фагоцитарна активність нейтрофілів), підвищується антитоксинна функція печінки, збільшується нирковий кровоток. Більшість патогенних вірусів втрачає свої вірулентні властивості при температурі 39 °С.

Медичний працівник, виявивши у дитини підвищення температури тіла, має вирішити, чи слід понижувати температуру і, якщо слід, в який спосіб.

1. Понижувати температуру тіла необхідно у таких випадках:

несприятливий анамнез (наявність перинатальної енцефалопатії, судом, вродженої вади серця); » підвищення температури тіла більше 38,5 °С.

2. При температурі тіла більше 38,5°С потрібно:

забезпечити дитині постільний режим;

• поїти її часто, малими порціями (компот, підсолоджений чай, відвар шипшини тощо) для забезпечення підвищеної тепловіддачі за рахунок рясного потовиділення;

• годувати залежно від апетиту (не можна примушувати дитину їсти), переважно вуглеводною їжею; вживання свіжого молока необхідно обмежити через можливу лактозну недостатність на піку лихоманливого стану.

3. Найбезпечнішими жарознижувальними засобами для дітей є парацетамол, його разова доза — 10-15 мг/кг, добова — 60 мг/кг.

4. Недопустиме курсове застосування жарознижувальних засобів, через підвищення небезпеки діагностичних помилок, пов’язаних з пропуском симптомів серйозних інфекційно-запальних захворювань, таких як пневмонія, менінгіт, пієлонефрит, апендицит тощо. У тих випадках, коли дитина отримує антибактеріальну терапію, регулярний прийом жарознижувальних засобів недопустимий, оскільки може затримувати визначення необхідності заміни антибіотика. Одним з об’єктивних критеріїв ефективності ліків є зниження температури тіла.

5. При «рожевій» лихоманці (шкіра рожева, волога, гаряча на дотик, при цьому відбувається активна віддача тепла через шкіру і менша небезпека перегрівання організму) для посилення тепловіддачі дитину необхідно роздягнути і обтерти водою кімнатної температури. Не можна обтирати дитину спиртом чи крижаною водою, оскільки внаслідок різкого пониження температури тіла відбувається спазм судин і зменшення тепловіддачі.

6. Якщо відсутні ознаки токсикозу (озноб, міалгія, блідість шкіри тощо), лихоманка у межах 38-38,5 °С не потребує медикаментозної жарознижувальної терапії.

7. Якщо у дитини під час лихоманки (незалежно від ступеня її прояву) погіршується самопочуття, з’являються ознаки токсикозу, жарознижувальну терапію необхідно призначити негайно. Також необхідно комбінувати прийом жарознижувальних лікарських засобів із препаратами, що розширюють судини (папаверин, дібазол, папазол).

Важливо оцінювати всі клінічні симптоми, аналізувати процес перенесення лихоманки (чи змінюється при цьому поведінка дитини, активність, апетит тощо). Усі особливості бажано фіксувати у медичній картці дитини, щоб із часом якомога швидше зорієнтуватися у доцільності і методах надання їй першої долікарської допомоги.

/Files/images/7043.gif

Чинники збереження зубів дитини здоровими

Фізичний розвиток і загартування. У разі формування у дитини неправильної ста­тури формується неправильний прикус. Через це можуть виникнути різні захворю­вання зубів та ясен. Тож варто приділяти фізичному розвитку та загартуванню ди­тини багато уваги.

Активне жування. Однією із причин виникнення карієсу є те, що жувальний апа­рат сучасної людини має недостатнє навантаження через споживання м'якої їжі. Тож у раціон дитини обов'язково слід включати проварене м'ясо, овочі й фрукти, бажано сирі та тверді, час від часу учорашній хліб, зокрема його скоринки. Через певний час після споживання їжі корисно дитині з'їсти морквину, яблуко чи грушу. Це забезпечить самоочищення зубів від залишків їжі.

Раціональне харчування. Не менше двох-трьох разів на тиждень дитина має їсти м'ясо, рибу, особливо морську, щоденно — різні овочі, фрукти та молочні продукти. Споживання дитиною солодких і борошняних страв варто обмежити.

Обмеження у споживанні кондитерських виробів. Ліпше дозволити дитині з'їсти шоколадну цукерку, ніж льодяник або жувальну цукерку, які довго не розчи­няються та створюють для зубів шкідливе солодке середовище. Після споживання цукерки або тістечка потрібно, аби дитина ретельно прополоскала рот.

Споліскування ротової порожнини. Варто привчати дитину споліскувати ротову по­рожнину одразу після вживання їжі, щоб запобігти розкладанню продуктів харчу­вання у ротовій порожнині. Для цього слід використовувати лужну мінеральну воду або розчин харчової соди. Полоскати рот треба енергійно впродовж 2 хв.

Ретельне чищення зубів. Чистити зуби дітей варто привчати з трирічного віку. Піс­ля сніданку й перед сном зуби слід чистити зубною пастою, а після обіду — лише щіткою, споліскуючи ротову порожнину водою. Тривалість кожної процедури чищення зубів — 1-3 хв. Губну, щічну, язикову та піднебінну поверхні зубів очищають верти­кальними рухами щіткою від шийки зубів до жувальної поверхні, не зачіпаючи при цьому краї ясен. Жувальну поверхню зубного ряду ліпше чистити коловими рухами щіткою. Ротову порожнину після чищення зубів слід ретельно прополоскати водою.

Застосування зубних паст. Зубні пасти використовують для підсилення очищу­вальної дії зубної щітки. Ліпше використовувати профілактичні зубні пасти для ді­тей, до складу яких входить кальцій.

Бережливе ставлення до зубів. Емаль зубів не витримує різкої зміни температури та ударів. А її ушкоджена поверхня легко стає місцем, звідки поглиблюється руй­нування зуба. Тому потрібно уникати температурних перепадів. Так, слід стежити за тим, аби дитина не вживала одразу після гарячої їжі чи напоїв холодні, і навпаки. Необхідно пояснювати дитині шкідливість кусання зубами твердих предметів з ме­талу чи пластмаси, адже емаль зубів при цьому може відколотися.

/Files/images/0_3c12a_8099cc91_XL.png

Беремо участь в адаптації нових вихованців до умов дошкільного закладу: крок за кроком


«Уперше до дитячого садка!» — скільки хвилювань та сумнівів пов'язано із цим у кожній родині. Та й для дошкільного закладу прийняття нових вихованців — подія надзвичайно важлива. Без сумніву, медичному персоналу потрібно добре підготуватися до неї і бути дуже уважним до кожного малюка

Адаптація у дитячому садку — це процес пристосування дитини до нових умов та розпорядку дня, до вихователів і дитячого ко­лективу, до форм співіснування, відмінних від тих, що існують у ро­дині. На те, як легко та швидко малюк адаптується, впливають:

- рівень психічного та фізичного розвитку;

- загартованість організму;

- сформованість навичок самообслуговування;

- розвиненість навичок спілкування з дорослими та однолітками.

Незвичність оточення, велика кількість нових вражень та ви­мог у дошкільному закладі зазвичай нервують дитину та призво­дять до стресу. Щоб запобігти стресовим станам, ми розробили комплекс заходів медичного, психологічного та педагогічного супроводу адаптації дітей.

Медична сестра здійснює медичний супровід: ще до приходу дити­ни у дитячий садок вона консультує батьків та вихователів, потім конт­ролює стан здоров'я нових вихованців та у разі потреби коригує перебіг адаптації. Тож давайте розглянемо участь медичної сестри в адаптації нових вихованців дошкільного навчального закладу крок за кроком.

Крок 1. Надаємо матеріали для інформаційного стенду

Зазвичай влітку оновлюють інформаційний стенд для батьків. Його наповнюють відомостями про те, які документи потрібні для вступу дитини до дитячого садка та що при цьому слід врахувати. Батьки повинні знати про важливість поступової та завчасної підго­товки дитини до відвідування дитячого садка, про необхідність призвичаювання дитини до розпорядку дня, подібного до розпорядку у дитячому садку, та введення до раціону харчування страв, що готують у дитячому садку тощо.

Щоб допомогти батькам підготувати дитину до відвідування дошкільного закладу, медичній сестрі слід скласти та розмістити на стенді:

- пам'ятку щодо диспансеризації дитини;

- поради для батьків, діти яких уперше підуть до дитячого садк;

- інформацію про розпорядок дня у дошкільному закладі та поради щодо введення подібного розпорядку дня вдома.

На стенді також важливо розмістити довідкову інформацію про регламент роботи медичної сестри: години прийому, графік індиві­дуальних консультацій, контактний телефон.

Крок 2. Беремо участь у батьківських зборах, організованих у дошкільному закладі

Під час батьківських зборів медична сестра має розповісти про оформлення медичної картки дитини, правильне харчування та роз­порядок дня вдома, загартовування дітей, профілактику гострих респіраторних захворювань та вірусних інфекцій. Вважаємо, що на зборах бажано продублювати інформацію, яку вже вивішено на стенді. Запитання особистого характеру можна запропонувати роз­глянути під час індивідуальних консультацій.

У нашому дошкільному закладі влітку проводиться конферен­ція з батьками на тему «Особливості адаптації дитини до умов дошкільного закладу, профілактика порушень здоров'я дитини у цей період». На конференції практичний психолог, медична се­стра і вихователі розповідають батькам про умови перебування в дошкільному закладі, поширюють довідкову інформацію та по­ради, оформлені у вигляді пам'яток.

Крок 3. Проводимо настановні індивідуальні бесіди

Обов'язковою складовою супроводу адаптації є індивідуальні бесіди з батьками щодо механізмів звикання дитини раннього віку, стану її фізичного та психічного розвитку, рівня сформованості куль­турно-гігієнічних навичок тощо. Слід з'ясувати, чи вміє малюк самостійно їсти, користуватися горщиком, вдягатися, вмиватися.

Під час індивідуальних бесід важли­во тактовно з'ясувати передумови,що можуть уповільнити звикання до умов дошкільного закладу. Наприклад, якщо у матері були ускладнення при пологах чи дитина народилася з масою тіла мен­ше ніж 2500 грамів, під час адаптації ди­тина може часто хворіти.

Складно адаптуватись буде й тим, хто не звик дотримуватись певного роз­порядку дня або чий домашній розпорядок дня істотно відрізняєть­ся від розпорядку у дошкільному закладі.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ, дитина яких уперше піде до дитячого садка

1. Сформуйте у себе позитивне ставлення до дитячого садка, налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, вона отримає підтримку.

2. Уникайте будь-яких негативних розмов у сім'ї про дитячий садок у присутності дитини, оскільки вони можуть сформувати у неї негатив­не ставлення до відвідування дитячого садка.

3. Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї.

4. Заздалегідь потурбуйтеся про те, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближеним до розпорядку дня у дитячому садку (ранній підйом, час денного сну, прийоми їжі, прогулянки].

5. Ознайомтеся з режимом харчування та меню у дитячому садку.

6. Навчайте дитину їсти неперетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку.

7. Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до ту­алету.

8. Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок.

9. Учіть гратися іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку — збирати, розбирати.

10. Привчайте дитину після гри класти іграшки на місце.

11. Пограйтесь удома у дитячий садок з ляльками: погодуйте їх, почитайте казку, поведіть на прогулянку, покладіть спати.

12. Виховуйте у дитини позитивний настрій та бажання спілкуватися з ін­шими дітьми.

13. Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини — привчайте її до ситуацій, в яких потрібно змінювати форми поведінки.

14. Підготуйте для малюка індивідуальні речі: взуття та одяг для групи, 2-3 комплекти змінної білизни, чешки для музичних занять, носовичок.

15. Повідомте медичну сестру про стан здоров'я вашого малюка.

16. Дайте дитині до дитячого садка улюблену іграшку.

Ускладнити процес адаптації може несприятлива атмосфера в сім'ї, зокрема неправильне домашнє виховання, конфлікти між батьками, їх­ній низький культурний та освітній рівень, зловживання алкоголем.

Для адаптації важливою є навіть стать дитини — зазвичай, хлопчики адаптуються важче.

Наявність названих передумов має бути врахована у прогнозі адаптації, який медична сестра складає після диспансеризації дитини.

Під час настановних бесід листками медична сестра може запропонувати такі умовні позначки: «.» означає «у нормі», «˅» — погіршення незначні, «˅˅» — значні погіршення.

Під час такої консультації бажано наголосити, щоб вихова­тель звертав увагу на ознаки нервово-психічних розладів ди­тини, помітними ознаками яких є енурез, порушення сну, смок­тання пальців, кусання нігтів, скарги малюка на біль у животі. Вихователь також здійснює контроль за поведінковими реак­ціями дитини(погіршення настрою, поява агресії, страху, не­стабільність сну, апетиту); звертає увагу на взаємодію дитини з дорослими і дітьми; її ігрову та пізнавальну активність, дотри­мання дисципліни.

важливо відповісти на всі запитання батьків, що стосуються здоров'я їхнього малюка, та домовитися про повторну бесіду після медичного обстеження дитини у поліклініці.

Крок 4. Проводимо повторні зустрічі з батьками та прогнозуємо ступінь важкості адаптації

Після того, як оформлено медичну картку дитини і батьки отримали результати диспансеризації, можна спрогнозувати харак­тер адаптації майбутнього вихованця.

Середній строк адаптації дітей раннього віку — 10-20 днів хоч іноді він може збільшуватися до 2-3 місяців. Залежно від передумов, які медична сестра з'ясувала під час бесід з батьками, та результатів диспансеризації, можна орієнтовно визначити тривалість та ступінь важкості адаптації.

Крок 5. Консультуємо вихователів перед прийняттям дітей до дошкільного закладу.

Після проведення зустрічей з батьками медична сестра кон­сультує вихователів та видає їм Адаптаційні листки, заведені на кожну дитину окремо. Для зручності користування Адаптаційними

/Files/images/7254.gif

Перевіряємо дітей на педикульоз


Профілактика педикульозу вкрай важлива, адже ураженим може бути кожний незалежно від соціального становища та віку. Ураження педикульозом відбувається під час:

безпосереднього контакту із завошивленими особами, зде­більшого — з волоссям ураженого;

користування спільними речами — одягом, білизною, го­ловними уборами, гребінцями, щітками для волосся тощо.

З ураженої особи воші можуть переповзати на підлогу та інші предмети, де зберігають свою життєздатність протягом двох діб. Тому дитина може інфікуватися педикульозом і в громадському транспор­ті, і в магазині, і в місцях навчання чи відпочинку.

До розмноження вошей призводять:

- недотримання правил особистої гігієни;

- велика скупченість людей;

- міграція населення.

Педикульоз не є сезонним захворюванням, ураження вошами може відбуватися будь-якої пори року.

Що треба знати про педикульоз?

Педикульоз — паразитарне захворювання шкіри та волосся. На­зва захворювання походить від латинської назви комахи-збудника. На дитині може паразитувати волосяна, платтяна та лобкова воші або деякі з них одночасно. Відповідно до цього розрізняють чоти­ри види педикульозу:

-волосяний;

-одежний;

-лобковий;

-змішаний.

Як виявити педикульоз?

Ураження педикульозом відбувається: під час розчісування ді­лянки шкіри, яка свербить від укусів вошей, їхні екскременти потра­пляють у рану. Далі збудники інфекційних захворювань через кров проникають в організм дитини, інфікуючи її.

Симптоми ураження педикульозом:

- свербіж в місці укусу, який виникає внаслідок подразнення секретом, що виділяють воші під час кровосмоктання;

- алергічні прояви, спричинені загрубінням шкіри від масо­вих укусів і дії слини воші на шкіру;

- пігментація шкіри внаслідок тканинних крововиливів і за­пального процесу, спричиненого дією слини воші;

- розчіси на тілі, що призводять до виникнення вторинних шкірних захворювань — запалення шкіри, екземи.

Як запобігти педикульозу?

Найліпша профілактика педикульозу — запобігання появи вошей. Для цього необхідно суворо дотримуватися правил особистої гігієни:

- регулярно митися не рідше одного разу на 7-10 днів;

- змінювати натільну та постільну білизни в ці самі строки або після забруднення з подальшим пранням;

- регулярно стригтися і щоденно розчісувати волосся;

- систематично чистити верхній одяг;

- регулярно прибирати приміщення;

- утримувати в чистоті предмети побуту та меблі.

Батьки мають з раннього дитинства формувати у своїх дітей навички особистої гігієни. Крім того слід щоденно оглядати волос­ся та одяг дітей після повернення додому.

Якщо, незважаючи на заходи особистої гігієни, воші та гниди все ж з'явилися, їх необхідно знищити не лише на волоссі, а й на одя­зі, постільній білизні, особистих речах та в усіх приміщеннях, де пе­ребував уражений педикульозом.

Як позбутися педикульозу?

Для боротьби з педикульозом застосовують хімічний, механіч­ний та фізичний методи боротьби.

Якщо у дитини виявлено воші в будь-якій стадії розвитку, вона може пройти обробку в місцевому відділенні дезінфектології Державної санітарно-епідеміологічної служби України, де застосовують різні способи знищення вошей і їх­ніх яєць відповідно до стану ураженого. За наявності довідки від медичного працівника дошкільного навчального закладу обробку уражених дітей проводять безкоштовно.

Дезінсекційні заходи (знищення вошей) можна провести й са­мостійно. Варто зауважити, що під час придбання в аптеці проти-педикульозних препаратів необхідно звертати увагу на вимоги ін­струкцій з їх застосування щодо виду педикульозу, віку ураженого тощо.

Під час обробки волосся і наступного їх промивання водою слід уникати потрапляння препарату в очі, рот і ніс.

Після використання протипедикульозних препаратів біль­шість яєць стають нежиттєздатними, проте деякі з них залишаються живими. Тому важливо провести їх повне знищення — видалити ме­ханічно живі яйця і воші та ті, що загинули. Для полегшення вида­лення вошей з волосся необхідно:

- змочити волосся розчином води та 5-10% столового оцту;

- зав'язати поліетиленовою хусткою і рушником;

- витримати ЗО хвилин;

- промити волосся проточною водою;

- вичесати густим гребенем загиблих вошей та їхні яйця.

Для дітей молодше п'яти років або тих, у кого є алергічні захворювання, використання протипедикульозних препаратів не рекомендовано. Для видалення в них вошей застосовують лише механічний метод:

- миття тіла;

- вичісування вошей густим гребенем;

- стрижка та гоління.

Після вичісування або стрижки волосся збирають на папір і спалюють.

Зважаючи на те що волосяні воші можуть паразитувати не лише на волосяній частині голови, а й на інших частинах тіла, необ­хідно провести повне миття тіла, бажано з використанням миючих засобів, що мають протипедикульозні властивості.

/Files/images/7043.gif

Правильне харчування

/Files/images/правильне харчування.png

/Files/images/їж правильно.png

Меню домашнього харчування має бути збалансованим та містити достатню кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, що сповна забезпечують енергетичні витрати дитячого організму.
Подбайте про те, щоб посуд, з якого їсть дитина, завжди був чисто вимитим, їжа свіжою, щойно приготованою.
Якщо дитина харчується у дитячому садку, відкоригуйте режим харчування вдома, урахувавши поживну цінність їжі, що подається у дошкільному закладі, та години прийому їжі.

Привчайте дитину:

перед прийомом їжі обов’язково мити руки з милом, витирати їх індивідуальним рушником;
самостійно сідати на стілець та підсовувати його до столу;
під час прийому їжі охайно вживати тверду їжу;
відламувати хліб маленькими шматочками, заїдати його рідкою їжею (суп, борщ тощо); самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки;
не обливатись;після прийому їжі користуватися серветкою, вставати зі стільця.
Навчайте малюка підтримувати чистоту навколо себе, бути охайним,пояснюйте йому, що і як треба робити.

/Files/images/поради лікаря.png

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

щодо запобігання захворюваності на грип та інші ГРВЗ

1. Під час високого ризику захворювання на ГРВЗ не відвідуйте місця, де можливе велике скупчення людей.

2. За можливості зведіть до мінімуму поїздки у громадському транспорті (автобуси, тролейбуси, метро тощо).

3. Остерігайтеся близького контакту з людьми, які мають симптоми грипу або інших ГРВЗ.

4. Часто мийте руки з милом. Якщо немає такої можливості, використовуйте спеціальні алкогольвмісні засоби для оброблення та знезараження рук.

5. Не торкайтесь слизових оболонок очей, носа, рота немитими руками.

6. При чханні та кашлі прикривайте рот одноразовою хустинкою. Забезпечте дитину такими хустинками.

7. Часто провітрюйте приміщення вдома та на роботі.

8. Уникайте поцілунків, обійм, рукостискань тощо.

9. Не допускайте переохолодження або перегрівання організму.

10. Змащуйте слизові оболонки носа оксоліновою маззю.

11. Проводьте щоденне вологе прибирання кімнат.

12. Організовуйте собі та дитині повноцінне, вітаманізоване харчування з достатньою кількістю природних джерел вітаміну С (свіжі овочі та фрукти) та фітонцидів (часник, цибуля, імбир тощо).

13. При погіршенні самопочуття залишайтеся вдома, не займайтеся самолікуванням — викличте лікаря для обстеження та призначення ефективного лікування.

14. При появі ускладнень захворювання на грип у вас чи вашої дитини не зволікайте. Організуйте госпіталізацію з метою отримання кваліфікованої допомоги медиків.

/Files/images/7020.gif

Захворювання ротоглотки у дошкільників.

Діти значно частіше ніж дорослі страждають на респіраторні вірусні інфекції, ангіни, запалення вух і навколоносових пазух. Це пов'яза­но з дитячими анатомічними особливостями лімфоїдної тканини глот­ки та, перш за все, зі станом глоткового і піднебінних мигдаликів.

У новонароджених дітей мигдалики недорозвинені, утім вже з грудного віку вони починають активно розвиватися і збільшува­тися в об'ємі. Глотковий та піднебінні мигдалики досягають макси­мального розвитку в дітей віком від двох до семи років. Патологічно збільшений або, інакше кажучи, гіпертрофований глотковий мигда­лик називається «аденоїди» і розміщується у зводі глотки. У 9-10 ро­ків глотковий мигдалик поступово зменшується в об'ємі.

У дорослих глоткового мигдалика зазвичай немає, або інколи він є і має форму невеликої грудочки. Піднебінні мигдалики на від­міну від аденоїдів зберігають свій розмір протягом усього життя лю­дини. Через ці особливості розвитку діти до десяти років схильні до захворювань ротоглотки.

Різновиди захворювань ротоглотки:

Найпоширенішими захворюваннями ротоглотки в дітей до­шкільного віку є різні форми тонзиліту, гострий неспецифічний фа­рингіт, дифтерія ротоглотки, інфекційний мононуклеоз і мікоз.

/Files/images/7043.gif

ПАМ'ЯТКА

для батьків з профілактики захворювань ротоглотки

- Щодня здійснюйте вологе прибирання в помешканні.

- Не дозволяйте дитині перебувати в тих приміщеннях, де курять.

- Регулярно проводьте безпечне провітрювання дитячої кімнати

- Очищуйте повітря за допомогою іонізатора.

- Забезпечте дотримання дитиною правильного режиму дня

- Дотримуйтеся в родині принципів раціонального харчування.

- Застосовуйте полівітамінні препарати у весняний та осінній періоди після попередньої консультації лікаря.

- Забезпечте високу рухову активність дитини: ранкова гімнастика, рухливі ігри, активний відпочинок на свіжому повітрі.

- Загартовуйте організм дошкільника.

- Робіть дитині загальний та точковий масажі з акцентом на рефлексогенні зони.

Отже, для запобігання захворювань ротоглотки серед дітей до­шкільного віку найважливіше — систематично здійснювати профі­лактичні заходи вдома та в дошкільному закладі, сво­єчасно виявляти інфекційні захворювання, не допускати контакту дітей із хворими, а в разі зараження — ізолювати інфіковану дитину в окреме приміщення.

/Files/images/7033.gif

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ ШОДО НАВЧАННЯ ДИТИНИ ДІЙ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ НОСОВОЇ КРОВОТЕЧІ

  1. Покажіть дитині, як злегка нахилити голову вперед, щоб не ковтати кров.
  2. Попередьте дитину, що не можна нахиляти голову назад, лягати і колупатися в носі.
  3. Поясніть дитині, що треба сидіти спокійно, якщо почалася кровотеча.
  4. Скажіть дитині,що голову треба тримати прямо або злегка нахиливши вперед, а ніс затискати доти, доки кровотеча не припиниться.
  5. Привчіть дитину спльовувати, а не ковтати кров, що потрапляє в горло.
  6. Поясніть дитині, що треба звертатися за допомогою до дорослих, якщо кровотеча триває понад 10 хв. або повторюється.
  7. Нагадайте, що треба зберігати спокій і йти, а не бігти в пошуках допомоги.
  8. Поясніть дитині, що після припинення кровотечі можна грати лише в спокійні ігри.
  9. Нагадайте, що після зупинки кровотечі не можна сякатися і колупатися в носі. Покажіть дитині, як міцно затиснути частину носа великим і вказівним пальцями.Нагадайте дитині, що затиснувши ніс, дихати треба через рот.Якщо дитина втомилася затискати ніс перш ніж кровотеча припинеться, покажіть їй, як змінити руку. Спочатку треба накласти пальці іншої руки поверх тих, якими ніс затиснено, стиснути ними ніс, а вже потім прибрати втомлену руку.Нехай дитина потренується затискати ніс, коли кровотечі немає.Слідкуйте, щоб дитина затискала всю нижню частину носа, а не лише кінчик.

/Files/images/2f07cd54d97b.jpg

Профілактика гострих кишкових інфекцій у літній період

Кишкова інфекція – це велика група захворювань, для яких є характерним ураження шлунково-кишкового тракту. Причиною інфекції можуть стати віруси, бактерії, а також продукти їх життєдіяльності (токсини). За статистикою, кишкові інфекції можна віднести до сезонних захворювань, пік яких припадає на весняно-літній період.

Причин такої сезонності декілька:

• влітку ми частіше п'ємо некип'ячену воду;

• влітку ми частіше споживаємо свіжі овочі та фрукти, які не завжди ретельно вимиті і знезаражені;

• влітку харчові продукти (особливо м'ясо, молоко, риба) псуються швидше, хоча ознаки псування можуть бути практично непомітні;

• влітку з'являється велика кількість комах – переносників інфекції (доведено, наприклад, що на тілі однієї мухи переміщається до 10 мільйонів бактерій!).

Як же відбувається зараження?

З водою, їжею, з брудними руками в рот потрапляють віруси і бактерії. Потім ці мікроби транспортуються в шлунок і кишечник, де починають активно розмножуватися і продукують різні токсини.

Симптоми захворювання починаються з загальної млявості, слабкості, поганого апетиту, можливо відчуття тяжкості в шлунку, головні болі. Трохи пізніше настає блювання, діарея, болі в животі, можливо, висока температура, озноб. У середньому, з моменту потрапляння мікробів в організм неприємні симптоми проявляються протягом від 6–48 годин до 7 днів.

Для запобігання захворювання необхідно знати і дотримуватися елементарних правил:

• дотримуватися правил особистої гігієни (мити руки після відвідування громадських місць, автотранспорту, перед їжею).

• не купувати продукти в місцях, не призначених для торгівлі (на автотрасах, у дворах житлових кварталів тощо) та у осіб, які торгують не сертифікованою продукцією;

• звертати увагу при купівлі швидкопсувної продукції на терміни її реалізації;

• не купувати баштанні культури (кавуни, дині) в розрізаному вигляді, так як мікроби з поверхні легко переносяться і розмножуються в соковитої м'якоті;

• не купувати підгнилі ягоди і фрукти в цілях економії, так як життєздатні бактерії знаходяться не тільки на поверхні, але і всередині продукту;

• ретельно промивати овочі та фрукти під струменем проточної питної води перед вживанням в їжу;

• суворо дотримуватися роздільної переробки сирих і варених продуктів у домашніх умовах (використовуйте окремі обробні дошки і ножі);

• продукти для дітей молодшого віку купувати свіжі і готувати їжу тільки на один прийом;

• не вживати сиру воду;

• використовувати для пиття тільки кип'ячену воду.

Якщо, незважаючи на всі запобіжні заходи, все ж з'являються перші ознаки гострих кишкових інфекцій, то необхідно відразу звернутися за медичною допомогою.

/Files/images/7024.gif

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

щодо запобіжних заходів у період активності кліщів

1.Відвідуючи місця, де можуть бути кліщі (парки, ліси, зони біля водойм), слід надягати світлий, однотонний одяг, який щільно прилягає до тіла. Наприклад, сорочка з глухим комірцем і довгими рукавами, які закінчуються манжетами, брюки, головний убір. Такий одяг дасть змогулегко та вчасно помітити кліщів.

2.Упродовж тривалої прогулянки кожні дві години слід оглядати себе та дітей. Помітивши кліщів, необхіднообов'язково зняти їх з одягу.

3.Ідучи лісом, слід триматися середини стежки, оминати чагарники та високу траву. Зупи­нившись для відпочинку чи нічного сну на природі, варто очистити місце привалу від сухої тра­ви та гілок.

4.Удомаслід одразу оглянути одяг і тіло дитини(особливо вкриті волоссям ділянки). Не можна залишати одяг з прогулянки біля ліжка чи спати у ньому, його варто випрати та випрасу­вати.

5.Нещепленим особам не варто виїжджати у ті райони України, де протягом тривалого часу спостерігають захворюваність на кліщовий енцефаліт:

•Автономна Республіка Крим (Сімферопольський, Судацький, Білогірський, Бахчи­сарайський, Алуштинський, Кіровський, Красногвардійський райони. Велика Ялта, смт. Ласпі Севастопольського району);

•Волинська область (Ратнівський, Рожищівський, Ковельський, Ківерцівський, Старо-вижівський, Камінь-Каширський райони, м. Луцьк, м. Ковель);

•Львівська область (Яворівський район);

•Одеська область (м. Балта).

Якщо ж поїздку сплановано,варто пройти інструктаж щодо методів особистої профі­лактики,придбати репеленти — засоби, що використовують для відлякування комах та кліщів. А у разі проживання у зазначених районах слід зробити відповідні щеплення.

6.Якщо після прогулянок на природі, виїздів до сільської місцевості у дит%POST /admin/edit/?pid=756

Кiлькiсть переглядiв: 5899